Кольчак Яків Харитонович

25.12.1918 р.н., с.Ракове Вознесенського району

З 1930 року по 1939 рік працював у сільському господарстві. В 1939 році був призваний до лав Радянської Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 року. Воював на Південному і 3-му Укра­їнському фронтах. За мужність та героїзм, проявлені при відбитті танкової атаки гітлерівських загарбників біля містечка Нова Душиця, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 серпня 1941 року Кольчаку Якову Харитоновичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За бойові заслуги відзначений такими урядовими нагорода­ми: орден Леніна, Золота Зірка Героя, орден Вітчизняної війни II ст., орден Червоної Зірки, медаль "За бойові заслуги", медаль "За взяття Будапешта", медаль "За перемогу над Німеччиною". З 1945 по 1955 рік працював головою колгоспу "Перемога".

Помер в 1955 році, похований в с.Воронівка.

На честь Героя Радянського Союзу Кольчака Я.Х. в районі до свята Перемоги в Великій Вітчизняній війні проводяться спортивні змагання з врученням Перехідного Кубка.

 Лист від доньки

30.04.2015

60 років минуло з того часу, коли невблаганна смерть забрала з життя мого тата, Героя Радянського Союзу Кольчака Якова Харитоновича. В День Перемоги ці рядки я присвячую йому:

День Перемоги – це велике свято

У людських очах сум, хвилювання і спогадів багато.

Я в цей день кожен рік згадую про свого тата

Любий мій тато, горя і страждань ти змалку зазнав

З малих років вівці у хазяїна пас

В 12 років маму свою поховав

А в 15 круглим сиротою ти став

Голод і холод тебе загартували

В 1939 році тебе до війська призвали

Круто життя обходилось із тобою

1941 пішов битись з фашистською ордою.

Сильний, сміливий ти був чоловік

З перших днів війни (13 липня 1941 р.) прославив себе навік

Лютого ворога не злякався

Сміло на ворожі танки подався

Під Новою Улицею німцям наступ перекрив

4 танки збив за годину бою,

За що звання Першого Героя серед артилеристів одержав

І ми гордимось тобою. Всю війну пройшов не знаючи цього

Ворога бив

Ось і довгождана Перемога прийшла

Вдома зустрічали два сина – орли і жона

В 1947 до Москви запросили

Золоту Зірку і Орден Леніна урочисто вручили

Односельці радісно вітали, головою колгоспу обрали

Всю душу і сили ти віддавав роботі

Людей любив, землю любив, але недовго на цім світі прожив

В 36 років серце битись твоє перестало

За свій короткий вік зробив добра ти немало

Люди пам'ять твою вшанували, малі і старі провести тебе в останні путь поспішали

Сльози жалю утирали.

З військовим салютом прощались з тобою.

Я це як у сні пам’ятаю – була ще малою

Всього 3,5 роки слово "тато" я знала

Любила тебе і ніжно його вимовляла

Лишилось лиш фото і все як в тумані:

Хвилясте волосся, усмішка широка, обід на колінах твоїх

Два сина, дві доньки – це згадка про тебе

Для нас для рідної мами.

                                                           Донька Л.Я.Тітова