Загальні відомості щодо сучасної території та історії району

       Відомості про перші поселення у Вознесенському районі сягають глибини віків. Поблизу м. Вознесенська знайдено залишки населення та скарб знарядь праці (сокири-кельти, серп, долото) періоду пізньої бронзи (кінець ІІ тисячоліття до нашої ери). Відомі кургани скіфського часу (V-ІІ ст. до н.е.) залишки поселень перших століть нашої ери, знайдено римські монети ІІ століття нашої ери. На місці сучасного міста Вознесенська проживали кочові скіфи. Ці землі входили до складу антського політичного союзу. Пізніше проживало плем’я уличів, що під тиском печенігів змушені були залишити ці місця. В середині Х століття плем’я уличів ввійшло до складу Київської Русі. Литовський князь Вітовт, розсширив свої володіння до Чорноморського побережжя, в місці впадіння р. Мертвовод в Південний Буг побудував фортецю Соколець. На початку ХУІІІ століття був заснований козацький зимівник Соколи, що входив до складу Бугогардівської паланки. На Південному Бузі козаки тримали переправу, що називалась Соколиною. Зручне місце, широке плесо річки, щедрої на рибу, багата на трави заплава привернули увагу козаків, що заснували спочатку зимівник, а пізніше поселення здобуло назву Олександрівська слобода. Розширився і заснований у ХУІІ столітті козацьким старшиною Щербанем зимівник Щербані за рахунок притоку селян – кріпаків, що тікали від своїх господарів. Розросталася за рахунок втікачів з Росії і станиця Білоусівська, заснована козаком Білоусом.

         Після закінчення російсько-турецької війни 1768-1774рр. на прикордонних землях вздовж Південного Бугу в 1775 році були поселені козаки Бузького козачого війська. Управління знаходилось в Соколах в 1785-1786рр. В Побужжі був розквартирований Бузький єгерський корпус, куди ввійшли і два бузьких полки. Корпусом командував генерал-майор М.І. Кутузов. Бузькі козаки приймали участь в російсько-турецькій війні 1787- 1791рр.

         В 1789р. генерал-фельдмаршал Г.Потьомкін звертається до Катерини ІІ з пропозицією побудувати на місці Соколів місто під назвою Вознесенськ.

        2 жовтня того ж  року цариця підписала указ, що дозволяв його будівництво.

      В 1795 році було створене Вознесенське намісництво з центром – містом Вознесенськом, яке засноване в цьому ж році. Намісництво ділилося на дванадцять повітів (округів):Семиргородський, Богопольський, Тираспольський, Балтський, Ольгопольський, Уманський, Катеринопольський, Чигиринський, Черкаський. До намісництва входили також міста: Очаків, Миколаїв, Одеса, Борислав, Овідеополь, Дубосари, Григоріополь.

        В 1796р. Вознесенське намісництво було ліквідоване і відновлена Новоросійська губернія, яка існувала раніше.

      Після встановлення радянської влади на Україні старий адміністративно-територіальний поділ був ліквідований. Згідно з постановою ВУЦВК від 21 жовтня 1922 року «Про адміністративно-територіальний поділ УРСР» Вознесенський повіт включений до складу Одеської губернії.

       В 1923 році був проведений новий адміністративно-територіальний поділ УРСР. Замість старої системи: губернія – повіт – волость була впроваджена нова:губернія – округ – район.

      Згідно з новим територіальним поділом Вознесенський повіт був ліквідований і замість нього створений Вознесенський район із центром місто Вознесенськ. Район створений на базі ліквідованих волостей: Вознесенської, Щербанівської, Єланецької, Веселинівської, Покровської.

      9 лютого 1932 року четверта сесія ВУЦВК прийняла постанову про створення на Україні п’яти областей, в тому числі й Одеську область. До складу Одеської області ввійшло 46 районів, в тому числі Вознесенський. На осінь 1932 року у Вознесенському районі нараховувалось 38 сільських рад.

     В січні 1965 року згідно з Указом Президії Верховної ради УРСР від 4 січня 1965 року внесені зміни в адміністративне районування УРСР. Знову був створений Вознесенський район на базі сільських рад.

      Вознесенський район розташований у центральній частині Миколаївської області. З північної сторони район межує з Арбузинським районом, зі сходу – з Єланецьким, в південно-східній частині - з Новоодеським районом з заходу з Доманівським та Братським районами Миколаївської області, з південної сторони – з Веселинівським районом.

       Кількість постійного населення станом на 01.01.12 становить 32,1 тис.осіб.,  у т.ч. чоловіків – 15,1 тис. осіб,  жінок –  17,0 тис.осіб.