Об'єкти туризму

До уваги суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаних з туристичною та розважальною сферами та інших зацікавлених осіб!

З метою популяризації туристичного потенціалу і підвищення туристичного іміджу Маколаївщини облдержадміністрацією розроблено туристичний інформаційний портал«Миколаївщина туристична»:http://mykolaiv.travel, який вміщує корисну інформацію про головні туристичні маршрути області, інфраструктуру, місця відпочинку, історичні та культурні пам'ятки. Запрошуємо до наповнення порталу! 

  Природа щедро наділила Вознесенщину.

Трикратський ліс - справжнє багатство посушливих південних степів у поєднанні зі столітніми дубами, що починається одразу за селом  Трикрати, яке розташувалося на півночі  Вознесенського району поблизу річки Мертвовод.

Сьогодні Трикратський ліс - це старий, добре доглянутий лісовий масив. Для нас він цінний як первісток степових лісів  півдня України. 

Цей ліс був посаджений у 70-х роках ХІХ століття графом В.П. Скаржинським. Ліс складається з двох урочищ: "Василева пасіка" і "Лабіринт". Обидва вони охороняються законом, а з 1972 року одержали категорію державних заповідних урочищ.

 Засаджена лісом територія перетинається рікою з різними відкидними і підвісними містками з одного берега річки на інший, тому урочище і назвали "Лабіринт". Зараз урочище займає площу 247 гектар. Найбільша цінність урочища - старі могутні 120-200-літні дуби, їх більше 350. Масив ділиться на 3 частини, котрі непомітно переходять одна в одну. У самому центрі його знаходиться ставок - улюблене місце рибалок.

Поблизу Трикратського лісу розташований Актовський каньйон – справжня перлина цих місць.

Це унікальний природний комплекс лісової та водної екосистем у поєднанні з комплексом скель та гранітних валунів. Річка Арбузинка ділить каньйон навпіл, створюючи ландшафти, що мають особливу екологічну, естетичну та історичну цінність. Актовський каньйон займає площу понад 250га. Цей куточок землі славиться далеко за межами району не лише своїм вражаючим тваринним та рослинним світом, а й чудовими пейзажами, створеними природою. Гранітні скелі сягають подекуди 30-50 метрів заввишки. Тихі, незаймані води річок Мертвоводу та Арбузинки населяють дикі качки, чирки. Тут годується сіра чапля, що прилітає сюди з "Василевої пасіки". У річці багато риби: плітка, короп, карась, щука, тараня, окунь. 

Лісовий масив "Рацинська Дача"розташований поблизу села Трудове Вознесенського району і займає площу більше 1780 гектарів. "Рацинська Дача" охороняється законом як пам'ятник степового лісорозведення і рішенням Миколаївського обл­виконкому переведена в категорію державного заказника. Тут ростуть дуби, клени, берези, липи та інші дерева і кущі. Коли цвіте липа, її медовий запах наповнює все навкруги. Вчені порахували, що в ясний день у розпал цвітіння бджоли з одного гектара збирають близько тисячі кілограмів меду. Прогулюючись лісом, можна зустріти зайця, лисицю, їжака, почути спів солов'я. Гордість "Рацинської Дачі" - березовий гай. У лісі є ще чимало-мальовничих куточків.

Заповідне урочище «Лабіринт», що знаходиться біля села Трикрати Вознесенського району, пов'язано з ім'ям Віктора Петровича Скаржинського. Місцевий поміщик, людина досить прогресивних для того часу поглядів, він прославився під час Вітчизняної війни 1812 року.

Спочатку воно існувало як парк. Тут було насаджено багато квітів, особливо кущів бузку, близько 80 видів. Нині державне заповідне урочище "Лабіринт" займає площу 247 гектарів. Річка Арбузинка поділяє його на дві частини. Арбузинка в'ється між могутніми дубами, створюючи невеликі водяні перешкоди. Розбігаючись в різні боки, вона згодом знов зливається в єдиний потік. Найбільша цінність урочища - старі могутні 120-170-літні дуби, їх тут більше 350. Урочище ділиться на три частини, котрі непомітно переходять одна в іншу. Це "Василева пасіка", "Миронів сад" та "Виноградний сад". У самому центрі урочища знаходиться ставок-улюблене місце рибалок. На весні в «Лабіринті» можна почути, як щебечуть солов’ї, а взимку на деревах можжевельника розміщуються з десяток сов. Мешкають тут і фазани, й ліси, й зайці, й кабани. Але мисливство тут заборонене.

  «Василева Пасіка». «Миронів сад». "Виноградний сад".

 Недалеко від Трикрат по обох схилах безіменної балки простягнулося на п'ять кілометрів ще одне урочище. Темним півколом цей масив охоплює село, немовби захищаючи від суховіїв. Це - Василева Пасіка. 252 га лісових угідь, закладених наприкінці XIX століття на берегах річки Арбузинки, знаходяться під охороною Вознесенського держлісгоспу. Тут ростуть дуби, осини. У центрі масиву звертають на себе увагу кілька суховерхих осин, суцільно обліплених пташиними гніздами. Це - єдина в наших степах колонія сірих чапель. Чому чаплі облюбували цей куточок, неважко здогадатися. Поруч ставок, та й по балці вода тече, місцевість болотяна, а відтак, гарна кормова база. Навколо розкинулися поля, і восени легко піймати полівку.

Визначну особливість має «Миронів сад». Це єдина у Миколаївській області колонія сірих чапель. На деревах, майже на самих верхівках, десятки гнізд: самички висиджують пташенят, а самці сидять поруч на гілках або повільно кружляють неподалік. Цікаво, що гнізда сірих чапель можна побачити тільки в цьому місці, на інших ділянках обох урочищ не зустрінеш жодного. Колонія чапель знаходиться під охороною держави і має орнітоло­гічне та пізнавальне значення. Свою визначну пам'ятку має і "Виноградний сад". Це - могутній дуб. Але знайти його непросто. Ліс, збігаючи на дно яру, стає майже непрохідним. Густі хащі, нагромадження скель, джерела з холод­ною кришталево чистою водою роблять ці місця казково прекрасними.

У самій низині над заростями височіє могутнє 300-літнє дерево. Прикрашають урочище і також 80-100-літні дуби. Їх тут більше 250.

Озеро Баласне.

Це унікальне місце, створене природою і людиною. 
З одного боку над озером високі обривісті береги, над якими височить прекрасний хвойний ліс, з іншого боку озера затишні місця для відпочинку, рибалки.

Вода в озері кришталево чиста, водиться щука тарань, короп, окунь та інша риба. Вже не один десяток років лебеді облюбували ці місця і постійно перебувають тут. 

Гранітно-Степове Побужжя

Там, де Південний Буг, пробиваючи дорогу серед залишків прапрадавніх архейських гір Українського кристалічного щита, лине до Причорноморської низовини, на півночі Миколаївської області розташувалась казкова земля. Земля знаменита й забута, зраджена й врятована. Земля великої краси, унікальної природи, історичних святинь української нації. Земля на ймення Гранітно-степове Побужжя.З місця, де колись чатували одна на одну запорозька фортеця Орлик, турецька - Голта та польська - Богополь, а зараз розкинулось сучасне українське місто Первомайськ-на-Бузі, протягом майже 40 км тече Південний Буг у крутих кам'янистих берегах, утворюючи вузьку (300-400 м) каньйоноподібну долину. Величні гранітні скелі іноді сягають 40-50 мзаввишки, русло річки порожисте з водограями та островами. Схожий характер мають і долини лівих притоків Південного Бугу - Мигійського Ташлика, Великої Корабельної, Мертвоводу. Гранітно-степове Побужжя - це справжній гірський ландшафт серед Українського степу на верхніх ярусах долини Південного Бугу, по балках з неглибоким заляганням кристалічних пород, на горизонтальних скелястих терасах панують унікальні кам'янисті степи. Вони грають вічну і завжди неповторну симфонію барв, частини якої звуться весна, літо, осінь та зима. Вступні акорди березня - ніжні біло-рожеві дзвони шафрану сітчатого. Зникаючи, вони збуджують розпечено-золоті спалахи авринії скельної та горицвіту весняного, бузкове-сіре пір'я сон-трави, квітневу акварельну палітру півників маленьких, помережену яскраво-жовтими зіркамитюльпанів бузьких, блакитно-синіми намистинами фіалок та диких гіацинтів. Пізніше, в травні, пливуть степом білі хмарини таволги зарубчастої, терну, глоду оманливого, розстилається червоно-синя ковдра з льону австрійського, шавлії похилої та юринеї вапнякової, жевріють ґноти пір'ястих ковил щоб розпалити згодом, вже в червні, справжню веселку літнього різнотрав'я, напоїти повітря цитриновими пахощами чебрецю двовидого.   

В березні 1994 р. в каньйоні Південного Бугу створено регіональний ландшафтний парк "Гранітно-степове Побужжя" площею 2000 га. В квітні 1995 р. його територія збільшується до 3000 га та приймається рішення про резервування ще2000 га для подальшого розширення цього заповідного об'єкту.